Суспільство і релігіяПогляд на секти очима Православної Церкви

Воля окремої релігії


      "Воля окремої релігії повинна бути обмежена в інтересах демократичного суспільства з метою охорони суспільної безпеки, для збереження громадського порядку, здоров'я або моралі або для охорони прав і воль інших..."
      (Європейська конвенція по захисту прав людини й основних воль)
      Як відомо, скандал з "АУМ Синрике" висвітив необхідність Прийняття нового закону, який би гарантував релігійну безпеку Росії і її громадян. Нинішній проект закону пройшов численні узгодження з лідерами релігійних організацій. У цей час він не задовольняє ні прихильників так званої "американської моделі" церковно-державних відносин через обмеження для іноземних місій, ні прихильників "європейської моделі", оскільки в законі немає ясно позначеної концепції співробітництва держави із традиційними религиями.
      Визначення релігійної організації, що дається в проекті нової редакції закону про волю віросповідань, варто віднести до числа істотних недоліків законопроекту, розроблювального зараз (недоліки діючого закону відомі в цьому аспекті давно). Як ознаки релігійної організації позначені: "віровчення, здійснення релігійних обрядів: релігійне навчання". За словами відомого експерта диакона Андрія Кураева, це помилкове визначення, що робить логічну помилку "те ж саме через те ж саме", тобто в наявності - коло у визначенні. Досить складно визначити, яке навчання є релігійним, які дії є "релігійними обрядами". За законом виходить, що релігійними є дії, доконані релігійною організацією. Але якщо якась група не зареєструвалася в якості релігійної й не вживає терміна "релігія" стосовно до себе - те її діяльність буде розглядатися як світська, як культурна навіть у тих випадках, коли вона є однозначно окультної. Виходить, закон дає непрацююче визначення. Коштує тільки якій-небудь групі заявити, що в неї не релігійне віровчення, а, наприклад, "духовне знання", як її вже не можна буде визначати в якості релігійної. Тим самим, виключне право визначати, є чи релігійними те або інше навчання й практика, закон надає самим адептам цих навчань (адепт - ревний послідовник, прихильник культу, присвячений у навчання й таємниці культу; у даній проблемі використовується також аналогічне поняття - сектант). Суть проблеми тут у тім, що багато релігійні організації деструктивного характеру не реєструються в якості релігійних організацій для того, щоб мати можливість співробітничати з освітніми структурами.
      Стаття 20 Закону РСФСР "Про волю віросповідань" від 25 жовтня 1990 року говорить, що в реєстрації уставу релігійного об'єднання може бути відмовлено тільки в тому випадку, якщо його зміст суперечить вимогам цього закону й інших актів законодавства РСФСР, а в проекті нової редакції закону (варіант, погоджений у робочій групі 26 грудня 1996 р.) у ст. 12, п. 2 говориться про те, що релігійна організація може бути ліквідовано або заборонена в судовому порядку по ряду підстав, у тім числі, гаком, як пропаганда війни, розпалення соціальної, расової, національної або релігійної ворожнечі, людиноненависництва. Цим підтверджується принципова можливість існування релігійних організацій, доктрина й діяльність яких не дозволять їх зареєструвати або обумовлять їхню заборону й ліквідацію в судовому порядку.
      Однак, у випадку, якщо яке-небудь релігійне об'єднання буде заборонено в судовому порядку, то воно буде називатися знову ж релігійним об'єднанням, але тільки "забороненим". Але таке формулювання не відбиває сутності подібних релігійних об'єднань, діяльність яких аж ніяк не припиниться після відмови їм у реєстрації або заборони рішенням суду. Таким чином, назріла необхідність більше ретельного пророблення понятійного апарата в даній проблемі й, у першу чергу, визначень, що відповідають тим релігійним об'єднанням, діяльність яких намост фізичний або психічний збиток своїм адептам, суперечить актам законодавства Російської Федерації.
Початок

[Читати далі...]